Вважається, що вперше термін «фрилансер» ужив Вальтер Скотт у романі «Айвенго» в значенні «вільнонайманець»:

— I offered Richard the service of my Free Lances, and he refused them.

— Я пропонував Річарду послуги своїх вільних вояків, проте він відмовився.

Незважаючи на те, що роман опубліковано ще на початку XIX ст., фриланс як формат роботи — явище відносно нове. У наш час на нього переходить дедалі більше спеціалістів різних професій, зокрема й перекладачі.

Порівняно з традиційною роботою в офісі, фриланс надає низку переваг: можливість самостійно вирішувати, скільки й коли працювати, фільтрувати замовників і вибирати лише «хороших»; відсутність будь-яких довгострокових зобов’язань; розташування робочого місця лише за кілька кроків. Успішні фрилансери розміщують у соцмережах фото з ноутбуком на пляжі й вихваляються, що «втекли від корпоративного рабства».

Ми ж обговоримо ті аспекти, які зазвичай залишаються «поза кадром», з’являючись лише у фрилансерському чорному гуморі: єдине вікно на всю багатоповерхівку, у якому не вимкнуто світло вночі, скелет за робочим столом, самотнє свято з тортиком, обличчя, що перекошується від одного тільки слова «дедлайн» тощо.

Часу вдосталь, але його завжди не вистачає…

Одна з головних причин переходу на фриланс — прагнення повністю керувати своїм часом: немає потреби мчати до офісу на 9:00, витрачати час та кошти на дорогу, працювати можна лише півдня, а обідати — хоч три години. Але проблема в тому, що зекономлений час доводиться контролювати, інакше він починає контролювати вас.

Офісний працівник повинен прокинутись о певній годині, прийти до офісу та відпрацювати належні вісім годин. Після цього він має право забути про роботу до наступного дня.

Натомість фрилансер бореться зі спокусою прокинутись об 11 ранку, неспішно заварити собі каву, поснідати й почати працювати в той час, коли «штатники» вже починають обідати — навіть якщо роботи вистачає на повноцінний робочий день, і це не рахуючи «сюрпризів» від замовників. Упродовж дня виникають нові спокуси — комп’ютерна гра, чати з друзями, домашні справи, холодильник (про нього окремо нижче) тощо. У результаті відійти від комп’ютера вдається тільки близько другої години ночі, хоча на виконання власне замовлень знадобилось усього годин шість. Через такий безсистемний підхід до справи грань між роботою та іншими заняттями стирається і день стає метушливим.

Фрилансер не повинен піддаватися хаосу. Чітко визначте, який час у вас робочий, а який — особистий. Установіть рамки — коли прокидатися, працювати, спілкуватись із сім’єю та друзями, слухати музику тощо. Залежно від обставин ці рамки можна коригувати. Але вони обов’язково повинні бути. Організуйте своє життя так, щоб не відволікатися на особисті справи під час роботи, — в іншому разі, займаючись особистими справами, вам неминуче доведеться відволікатися на роботу.

Близькі твої — вороги твої

Вам буде складно пояснити своїм рідним, які перебувають із вами під одним дахом, що саме зараз ви не можете піти по продукти, помити посуд або навіть просто поговорити. Для вас навіть просте пояснення — це вже втрата робочого часу. Близькі напевне вас не зрозуміють: «Ти що, на п’ять хвилин відволіктися не можеш?» Якщо ви негайно не приділите їм увагу, вони образяться й звинуватять вас у байдужості.

Якщо ви все ж погодитесь і відволічетесь, вам доведеться надолужувати згаяне ввечері: так чи інакше, ви змушені будете «відібрати» час у сім’ї назад (або здати замовлення із запізненням і ризикнути втратити клієнта). Єдиний вихід — знайти спільну мову з рідними й пояснити, що в робочий час вас можна відволікати тільки в невідкладній ситуації й ненадовго. Повірте: дочекатися їхнього розуміння буде непросто. Коли автор писав цю статтю, його півторарічна дочка щосили розхитувала крісло, на якому він сидів, а потім за руку потягла його в кімнату з іграшками…

Роботу й особисте життя краще розподілити не тільки в часі, а й у просторі. Обладнайте для себе окремий, особисто ваш робочий кабінет або хоча б окремий куточок, де все налаштовувало б на роботу. Тоді кожен, хто живе з вами, буде знати, що робота й сім’я у вас поруч, але все-таки розмежовані.

Холодильник і його друзі

Переклад — це сидяча робота, що викликає всім відомі наслідки для здоров’я. Для фрилансера ситуація ускладнюється тим, що йому не потрібно навіть виходити з дому: його робоче місце розташоване на відстані кількох кроків від ліжка (у запущених випадках — безпосередньо в ньому).

Аби дістатися до офісу, «штатникам» необхідно подолати певну відстань, витративши на це деякі калорії. А в офісі тривалість обіду й розмір порції обмежені.

Фрилансер, прокинувшись, опиняється на роботі через півхвилини: кілька кроків — і він уже протирає сонні очі перед комп’ютером. Протягом дня він постійно «відвідує» холодильник, причому не через відчуття голоду, а «рефлекторно» або просто щоб розім’яти ноги. Удома те, що спочатку здавалося перевагою — «не потрібно витрачати час на дорогу!», — перетворюється на недолік: робочий стіл, ліжко й холодильник розташовані занадто близько один до одного.

Такий дисбаланс спожитої та витраченої енергії досить швидко дає про себе знати. У кращому випадку про нього розкажуть ваги й дзеркало, а в гіршому — лікар. Тому фрилансеру потрібно компенсувати вимушену нерухливість прогулянками, розминками чи спортзалом, а також контролювати харчування й уникати візитів на кухню.

Черствий граніт науки

У кожній ефективно працюючій компанії налагоджені процеси навчання співробітників: новачків знайомлять з алгоритмами роботи, проводять інструктажі з використання програм і допомагають розібратися, якщо новому співробітнику щось незрозуміло.

Але це стосується штатних працівників. Фрилансерів навчати складніше: вони працюють дистанційно, а не все можна пояснити на відстані. Доцільність такого навчання завжди під питанням — адже немає гарантій, що, пройшовши навчання, фрилансер продовжить брати замовлення, а не зникне з поля зору.

Тому фрилансеру доводиться не тільки працювати самостійно, а й вчитися. Наприклад, фрилансер, який працює у сфері технічного перекладу, повинен освоїти CAT-інструменти, програми контролю якості та низку інших програм. В Інтернеті є чимало навчальних інструкцій і відео, потрібно лише приділити час навчанню.

І кравець, і швець, і на дуді грець

У бюро перекладів, крім штатних перекладачів, є й інші працівники — маркетолог, бухгалтер, системний адміністратор. Вони забезпечують роботу перекладачів, завдяки чому ті можуть займатися своєю прямою справою, ні на що не відволікаючись.

Зазвичай перекладача, який зайнявся фрилансом, спочатку неприємно дивує те, що власне переклад виявляється лише частиною роботи, яка покладена на його плечі. Відтепер він змушений самостійно лагодити свій комп’ютер, шукати клієнтів, переконувати їх у своїй компетентності й надійності, створювати презентаційні матеріали та поширювати їх, а також витрачати час на оформлення замовлень, бухгалтерію, перегляд пошти тощо. У компанії всім цим займаються інші люди.

Спочатку ці дії сприймаються як тимчасовий «додаток», не пов’язаний з основною роботою, і лише згодом приходить усвідомлення того, що все це — обов’язкова частина роботи фрилансера, яка не приносить безпосереднього доходу.

Бути хорошим перекладачем — ще не означає бути успішним фрилансером. Фрилансер — це ще й продавець, і маркетолог, і бухгалтер, і менеджер. Причому всі ці ролі часом займають третину робочого часу. Ваш реальний заробіток за годину ви зможете дізнатися, додавши до часу, витраченого на виконання замовлень, час, що витрачається на всю додаткову діяльність.

Здичавіння

Сучасні технології дають змогу спілкуватися з людьми, не чуючи їхнього голосу та не знаючи, як вони виглядають (а під час спілкування, наприклад, англійською — навіть не знаючи їхньої статі). Якщо поставити собі за мету, можна роками не залишати своєї квартири. Усе необхідне для щоденної діяльності — техніку, продукти, послуги, навіть дуже особистого характеру, — можна замовити через Інтернет. Відгородившись таким чином від навколишнього світу, фрилансер потрапляє у світ віртуальний, що чимось нагадує MMORPG-гру.

Спілкуватися віртуально — значно простіше, ніж «у реалі». Зазвичай розмова обмежується професійними темами й нагальними питаннями, а все інше відсіюється. Співрозмовники не бачать виразів обличчя одне одного, не чують інтонацій. Можна кинути образливу фразу й не турбуватися про наслідки — вони виникають рідко. Людину, яка не сподобалася, можна легко «послати» або взагалі «забанити», тим самим стерши її зі свого життя. Це просто й зручно, але проблема в тому, що такий стиль спілкування стає звичкою й переноситься в «реал».

У людини, яка надмірно довго спілкується віртуально, після виходу в реальний світ часом виникають проблеми: її вважають нетактовною, на неї ображаються «на рівному місці». Вона з дитячою безпосередністю ставить «заборонені» запитання, називає тих, хто незгоден із нею, ідіотами, розповідає несмішні для співрозмовника жарти, провокує непотрібні конфлікти, не виявляє інтересу до інших і не може підтримати розмову. Згодом нетактовність починає проскакувати навіть у діловому листуванні, що в підсумку веде до втрати замовлень. Після першої ж зустрічі бажання спілкуватися з такою людиною пропадає. У результаті вона повертається в свою нірку, де не потрібно шукати спільну мову з людьми, і виглядає приблизно так:

Це, звісно, запущений випадок, але тією чи іншою мірою така професійна деформація загрожує кожному фрилансеру. Важливо усвідомлювати таку небезпеку, адже вибратися з цієї ями складно. Протиотрута тут дуже проста: часте спілкування із сім’єю, друзями, колегами й просто з іншими людьми.

Якщо коротко…

Дійсно, фриланс — це свобода. Однак будь-яка свобода неминуче  передбачає відповідальність. Якщо під час офісної роботи людину дисциплінують, навчають і певною мірою соціалізують інші, то в домашньому форматі це доводиться робити самому. Потрібно докладати зусиль, щоб робота не злилася в одне ціле з особистим життям, самостійно навчатися новому й не втрачати контакт зі світом живих людей. І якщо це вдасться, ваша робота буде чудово поєднуватися з іншими сферами життя.