У цій статті ви дізнаєтеся про загальні принципи відбору кандидатів на вакансію технічного перекладача. Ми розглянемо поширені хибні думки багатьох кандидатів і типові недоліки більшості тестових перекладів. Ця стаття призначена для тих, хто робить перші професійні кроки, а також тих, хто хоче знайти відповідь на запитання, чому потенційний роботодавець відхилив їх кандидатуру. Можливо, для багатьох читачів вміст цієї статті видасться прописною істиною, і вони не знайдуть тут нічого нового й цікавого, однак практика показує, що ці поради можуть стати в пригоді 80 % кандидатів.

Перша хибна думка: освіта

Багато студентів лінгвістичних ВНЗ вважають, що рідна Alma Mater підготує їх до роботи за спеціальністю, яку вони вивчають, і схильні думати, що червоний диплом суттєво підвищить їх шанси отримати бажану роботу. Однак на практиці червоний диплом — усього лише рядок у резюме, один із багатьох можливих плюсів. Про нього забувають одразу ж як починають оцінювати вашу роботу. Під час цього оцінювання з’ясовується, що більшість кандидатів на вакансію перекладача професійно непридатні до виконання реальних завдань. У чому причина?

Проблема в тому, що програма підготовки професійних кадрів у вітчизняних ВНЗ сильно відірвана від об’єктивної реальності, відстає від потреб ринку на 10–15 років і готує швидше теоретиків для наукової діяльності, аніж спеціалістів для роботи в бюро перекладів чи видавництвах. В університеті студентів можуть нашпигувати безліччю непотрібних визначень про перекладацькі трансформації, змусити написати наукову роботу про креольські діалекти англійської мови, а толком нічого не навчити. Навіть на практичних заняттях із перекладу дуже багато упускається. Наприклад, ніхто не перевірить пунктуацію або правопис у перекладі, який зачитує студент, у результаті чого розвивається неймовірна безграмотність писемного мовлення.

Як би того не хотів сам викладач, він навряд чи зможе чогось навчити студента, приділяючи на перевірку завдань 10–15 хвилин на тиждень. Та й, будьмо відвертими, далеко не всі викладачі самі зможуть пройти тести, які використовуються під час професійного відбору перекладачів. Більшість тих, хто справді міг би навчити перекладу, ніколи не працюватимуть у ВНЗ, оскільки займаються власне перекладами.

Єдиний спосіб справді чогось навчитися — це практика під строгим наглядом досвідченішого перекладача або з дуже жорстким самоконтролем виконуваних завдань. Саме про практику, а не про те, як заповнити залікову книжку, повинен думати студент, який хоче стати перекладачем. Повірте, на співбесіді ніхто не запитуватиме вас про оцінки. У багатьох може виникнути запитання «Як почати практикуватись, якщо компаніям уже потрібні перекладачі з досвідом?». Це справді так. Але ніхто не каже про роботу одразу в бюро перекладів вищого класу. Першими кроками може бути виконання перекладів для студентів нелінгвістичних факультетів, робота на посаді молодшого наукового працівника з невеликою зарплатою, а також робота в компанії, де до ваших перекладів ставитимуться не так строго. Головне — сприймати таку роботу як своєрідне «тренування на кішках», яку можна буде кинути, щойно ви відчуєте в собі сили для переходу на наступний професійний рівень.

Ставтеся до себе строго й висувайте високі вимоги до своєї перекладацької роботи, незалежно від вимог замовника чи керівника, оскільки часто на першому етапі вас навчати буде нікому. Якщо цього не робити, ваш професійний розвиток зупиниться на посаді «секретар зі знанням іноземної мови», і ви плавно зійдете з перекладацького шляху в зовсім інші сфери діяльності.

Гадаю, читачам буде цікаво, що в середньому кожний третій перекладач не є перекладачем за освітою. Якщо вірити дипломам, то вони програмісти, економісти, юристи, філософи, фізики, медики та представники багатьох інших професій, які виявили в собі схильності та можливості до перекладу й розвинули їх до професійного рівня. Тому щоб стати перекладачем, необов’язково навчатися в профільному ЗВО.

Друга хибна думка:
резюме й досвід

На багатьох сайтах із працевлаштування часто доводиться читати, що добре складене резюме майже гарантує проходження відбору. Безумовно, гарне резюме — плюс на початковому етапі, але не варто на нього сильно покладатися. Дуже часто резюме з «навчанням в Оксфорді», «курсами перекладача» й іншими голосними записами тріскають як мильна бульбашка під час практичної перевірки знань і вмінь. Автор цих рядків швидше візьме на роботу випускника школи, який може якісно виконати завдання, аніж кандидата із 20-річним досвідом, який досі не навчився користуватися засобом перевірки правопису в програмі Word. До речі, у практиці автора справді траплялися випадки, коли першокурсник показував набагато кращі результати під час тестування, ніж 40-річний кандидат із резюме на кілька сторінок. Адже можна пропрацювати перекладачем 10 років, бути визнаним у своїй компанії, не отримувати критики й фактично майже нічому серйозному не навчитися, а потім дивуватися, чому спеціаліста з таким досвідом ніхто не хоче брати на роботу після тестування. Досвід іноді може зіграти злий жарт — привчити виконувати роботу неякісно й не усвідомлювати цього. Тому остерігайтеся такого досвіду.

Третя хибна думка: знання іноземної мови

Існує поширена думка про те, що людина, яка вільно володіє іноземною мовою, буде хорошим перекладачем. Насправді це далеко не так. Багато професійних перекладачів не можуть сказати, що їхня іноземна мова на дуже високому рівні. Причин може бути кілька.

По-перше, у світовій практиці прийнято вважати, що перекладач може якісно перекласти лише своєю рідною мовою, а в перекладі на вивчену мову завжди будуть недоліки. Тому більшість перекладачів зосереджуються саме на перекладах рідною мовою. Звісно, є й винятки, але вони лише свідчать про актуальність цього правила.

По-друге, технічний перекладач використовує безліч словників, довідкових тематичних матеріалів, постійно щось перевіряє та з’ясовує. Тут потрібне терпіння й здатність дійти до суті, іноді розв’язати придуману автором тексту головоломку, а не вільне володіння мовою. Тобто перекладач далеко не завжди перекладає текст «на льоту», а витрачає багато часу на з’ясування додаткових деталей. Таке терпіння властиве не кожній людині, яка вільно спілкується іноземною мовою.

По-третє, потрібно знати ще й рідну мову. Мабуть, саме через її незнання не проходить половина кандидатів. Багато кандидатів легко розуміють зміст вихідного тексту, але не вміють побудувати правильне й легко читабельне речення рідною мовою, копіюють пунктуацію вихідного тексту в переклад, забувають про граматику та правопис. Тобто виникає анекдотична ситуація «все розумію, але правильно сказати не можу». Що стосується тривалого (протягом кількох років) проживання за кордоном, це швидше мінус для перекладача, оскільки в таких випадках на рідну мову накладається калька з іноземної, спілкування якою стало звичним.

І, по-четверте, потрібно знати предметні області й бути готовим вивчати їх у разі потреби. Якщо ви перекладаєте текст про побудову шлагбаумів, вам доведеться вивчити їх будову хоча б поверхнево. Якщо ви локалізуєте програмне забезпечення, вам потрібно буде попрацювати в ньому й дослідити його функції. Якщо ви перекладаєте текст про античність, ви повинні знати, що «Jason» — це не Джейсон, а Ясон. Вам доведеться за короткий термін оволодіти найрізноманітнішими знаннями, якщо ви хочете виконати завдання якісно.

Четверта хибна думка: «Я роблю чорновий варіант, а редагує нехай редактор»

Звісно, у будь-якому серйозному бюро перекладів або видавництві кожний отриманий переклад ретельно перевіряється. Однак ця перевірка виконується насамперед для підтвердження якості, а не з метою редагування. Якщо редактор виявить у вашому перекладі очевидні помилки, він їх виправить, але подальша співпраця з вами може виявитися під сумнівом. Потреба у виправленні помилок означає зрив термінів для проекту, збільшення витрат, а також справляє негативне враження на того, хто ці помилки виправляє. Тому виконуйте завдання так, щоб робота редактора обмежувалася підтвердженням якості вашого перекладу та незначними правками, які обумовлені швидше особистими вподобаннями редактора та не підпадають під класифікацію помилок (її ми розглянемо нижче).

Змістова адекватність

Перекладач повинен розуміти й чітко уявляти, про що він перекладає, вникнути в контекст і поставити собі за мету адекватно передати зміст. Під час перевірки тестів іноді складається враження, що кандидат вважає аналітичну складову розумової діяльності зайвою. Близько 10 % кандидатів навіть не вдумуються в смисл того, що вони написали. Нижче наведено кілька прикладів.

• Фраза «use caution while shooting» використовується в інструкції до відеокамери, а її переклали «будьте обережні під час стрільби». Що ж це за відеокамера така?
• У фразі «Your service provider may charge accordingly.» йдеться про плату, яку може стягувати постачальник послуг. А перекладено «Ваш постачальник може заряджатися відповідно.» Тобто оператор мобільного зв’язку може заряджатися від телефона?
• «Коли ви стрибаєте з парашута та здійснюєте при цьому запис, вимкніть датчик падіння». Звучить, наче інструкція для самогубців, якщо вони стрибають не «з парашутом», а «з парашута» й при цьому мають настільки міцні нерви, що можуть переключати якісь датчики…

Такі шедеври трапляються дуже часто. Читаючи їх, іноді починаєш сумніватися, що всі люди розумні, або починаєш створювати власні гіпотези про поневолення розуму деяких землян інопланетними формами життя. Адже не хочеться вірити, що деякі homo sapiens із вищою освітою відмовляються думати й не вміють логічно мислити. У них відеокамери стріляють, оператори мобільного зв’язку заряджаються енергією, кнопки масажуються (не натискаються!), у конструкцію принтерів входять танки, а замість журналів реєстрації в програмах використовуються колоди (англ. log). На жаль, автор статті не може дати корисних порад такій категорій кандидатів. Досить поширеною помилкою кандидатів на посаду технічного перекладача є надто вільне трактування вихідного тексту. На відміну від художнього перекладу, у технічному змістова складова завжди стоїть на першому місці, тому найменше відхилення від смислу вважатиметься помилкою. Наприклад, перекладач може розуміти, що під словом «device» в англійському тексті мається на увазі принтер, але «device» усе одно потрібно перекласти як «пристрій». Не можна пропускати жодної смислової деталі мови оригіналу й додавати щось від себе. Технічний текст потрібно саме перекладати та в жодному випадку не переписувати по-своєму. При цьому перекладений текст не має бути калькою із вихідного тексту, а має виглядати природно й бути легко читабельним.

Термінологія

У технічному перекладі дуже важливо використовувати затверджену термінологію. Один і той самий термін завжди має перекладатись однаково. Деякі кандидати помилково вважають, що, використовуючи синоніми (скажімо, «пристрій», «апарат» і «обладнання») для перекладу одного терміна, вони покращать стиль тексту. Насправді це лише призведе до плутанини.

Рідна мова: правопис

Важливо, щоб у перекладі не було друкарських помилок. Однак не всі перевіряють орфографію, хоча в програмі Word є інструмент перевірки правопису (потрібно натиснути кнопку F7). Деякі кандидати навпаки цілком довіряють програмі й приймають усе, що вона запропонує. А вона може запропонувати багато цікавого. Наприклад, слово «одразу» може замінити на «образу». Окрім того, Word не підкреслить помилку, якщо внаслідок друкарської помилки виходить інше слово (наприклад, «реагувати» замість «редагувати»).

Тому перевірку правопису обов’язково та завжди потрібно виконувати у два етапи.

• Використання автоматичних засобів програми Word.
• Повна й уважна вичитка всього тексту.

Рідна мова: граматика

Одна з причин, чому вважається, що якісний переклад можна виконати лише рідною мовою, полягає в тому, що для носія мови основи граматики засвоюються підсвідомо в ранньому дитинстві, а в школі й університеті вони лише закріплюються формальними правилами. Однак складається враження, що деякі кандидати розучилися зв’язувати слова у фрази, особливо в писемному мовленні. У результаті з’являються такі словосполучення, як «якщо вони не використовується», «налаштованих за умовчання». Прочитавши їх, починаєш сумніватися, що кандидат на достатньому рівні володіє цільовою мовою.

Нижче перелічено найпоширеніші причини граматичних помилок.

• Незнання граматики.

Таке найчастіше трапляється, коли мова не є рідною. Дуже поширені випадки, коли україномовний кандидат робить багато граматичних помилок у російському перекладі, і навпаки. У такому випадку потрібно ґрунтовно вивчити правила мови або ж забути про професійний переклад мовою, з якою у вас виникають проблеми.

• Перефразування речення.

Перефразувавши речення, перекладач може залишити якесь слово зі старого граматичного контексту.

• Друкарські помилки.

Іноді друкарські помилки призводять до виникнення граматичних помилок, які не виявляються засобами автоматичної перевірки.

В останніх двох випадках існує єдиний спосіб уникнути помилок — уважно й не поспішаючи перечитати весь текст, причому вичитку бажано робити на папері, а не на моніторі.

Рідна мова: пунктуація

Мабуть, незнання пунктуації — це проблема 80 % кандидатів. Трапляються навіть випадки, коли перекладач дуже добре перекладає, але не проходить конкурс саме через пунктуаційні помилки. Одні копіюють пунктуацію вихідного тексту, другі розставляють коми й інші знаки пунктуації за власними правилами, а треті взагалі вважають пунктуацію архаїзмом минулих часів.

Тому перекладачам-початківцям, які не збираються кидати свою справу, дуже рекомендується наново пройти правила розстановки пунктуаційних знаків, вивчених ще в школі, і самостійно виконувати вправи з пунктуації, які можна знайти в спеціальних навчальних матеріалах.

Рідна мова: стилістика

Незважаючи на те, що основне завдання технічного перекладу полягає в точному переданні змісту, ніколи не потрібно забувати про стиль. Перекладений текст має бути зрозумілим і легко читабельним. Читач не має розгадувати шаради, щоб зрозуміти, що саме ви хотіли сказати.

Приклад:

«Ми рекомендуємо не зберігати непотрібні папки або файли не у форматі MP3 на диску для подальшого використання для прослуховування композицій у форматі MP3»

Зміст вихідного тексту начебто передано правильно, однак щоб зрозуміти це речення, потрібно сильно замислитися. Його можна перефразувати так:

«Якщо диск використовуватиметься для прослуховування композицій у форматі MP3, ми не рекомендуємо зберігати на ньому зайві папки, а також файли у форматі, відмінному від MP3»

Користувач, для якого призначено цей текст, легко зрозуміє таке речення.

Є багато причин, чому перекладачі допускають стилістичні помилки. Нижче перелічено деякі з них.

• «Калька» з вихідної мови. Наприклад, «Діалогове вікно Властивості відобразиться» замість «Відобразиться діалогове вікно Властивості».
• Канцеляризми. Наприклад, «здійсніть вибір» замість «виберіть».
• Нагромадження іменників. Наприклад, конструкції на кшталт «Властивості елементів області завдань вікна редагування запису» замість «Властивості елементів, які входять в область завдань, розміщену у вікні редагування запису».

Безумовно, стилістика — тема дуже складна, і про її нюанси можна написати дуже багато. Однак якщо відійти від наукових визначень і спробувати сформулювати вимоги до стилю простою мовою, вони звучатимуть так: перекладач завжди повинен думати про те, як і ким його переклад читатиметься. Якщо речення будуть побудовані незграбно й неприродно, то редактор буде змушений переписувати їх, тобто наново переробляти завдання, надане некваліфікованим перекладачем. Звичайно, це не кращим чином позначиться на перспективах співпраці.

Не поспішайте й будьте уважні

Будьмо відверті, більшість роботодавців, для яких перекладач — це свого роду допоміжний персонал, який також виконує функції секретаря, офіс-менеджера тощо, не зможуть професійно оцінити рівень перекладача. Зазвичай таким роботодавцям не потрібен перекладач високого класу, оскільки вони просто не бачитимуть помилок, які допускає перекладач. Інша справа — бюро перекладів, де під час перевірки тесту побачать найменші неточності в передачі змісту й не пропустять жодної пунктуаційної, стилістичної, орфографічної чи будь-якої іншої помилки. Тому якщо ви працюєте перекладачем не в перекладацькій компанії, будьте готові, що вимоги до тестового перекладу будуть набагато вищими, ніж у вашого поточного роботодавця.

Як це не сумно, але часто навіть висококваліфіковані перекладачі не проходять тести. У практиці автора неодноразово були випадки, коли одна людина спочатку не проходила тест, а через півроку отримувала дуже високий бал за новий тест і згодом ставала цінним штатним або позаштатним працівником. Коли кандидатам, які пройшли відбір із другої спроби, показували їхній перший тест, вони самі дивувались, як могли допустити так багато елементарних помилок. Найчастіше це пояснювалося тим, що тести виконувалися поспіхом, і кандидат не усвідомлював серйозність вимог до якості перекладу. Тому краще зосередьтеся й повторно перевірте свій тест, перш ніж надсилати його.

Висновок

Сподіваємося, що ця стаття стане корисною для тих, хто зазнав поразки в конкурсному відборі, а також для тих, для кого цей відбір ще попереду. Повірте, що незважаючи на величезну кількість випускників із дипломом перекладача, професіоналами можна назвати одиниць, і на їх послуги завжди буде попит. Маємо надію, що ви є або скоро станете одним із них.