Перекладач — складна професія, хоча «цивільні» її такою не вважають. Але крім технічних труднощів, у перекладацьких проєктах часто виникають проблеми суто людські — невиправдані очікування, непорозуміння, недомовки.

У кожному бюро відбувається безліч історій — і смішних, і сумних. Зазвичай їх розповідають під час неформального спілкування, не називаючи конкретних імен; чимало з них стають легендами.

Трапляються вони й у нас. Деякі історії, серед дієвих осіб яких ми опинилися, — готовий сценарій цікавого фільму, а з кількох таких фільмів можна було б скомпілювати захопливий серіал. Сценаристи — звертайтеся, у нас багато невикористаного ексклюзивного матеріалу!

Нижче описано чотири реальні історії, які в різний час відбулися в нашому бюро.

Історія перша
«У вас заскладні завдання!»

Перекладачка пройшла непростий внутрішній тест на посаду штатного працівника та вийшла на роботу (це було ще в доковідні часи, тоді люди працювали в офісах).

Почався її випробувальний термін. Це три непрості місяці, протягом яких на перекладача звалюється шквал інформації. Її потрібно не просто запам’ятати, а й застосовувати на практиці.

Цей натиск витримують не всі: за статистикою, приблизно третина не проходить випробувальний термін. Одні усвідомлюють, що «це не моє», інші не можуть впоратися з навантаженням, треті не відповідають нашим вимогам.

Перекладачці було важко, вона нервувала. Вона часто виходила з офісу на перекур — певно, щоб заспокоїтися. Часто й багато.

На третій день роботи вона вкотре вийшла попалити, але, допаливши сигарету, попрямувала не до комп’ютера, а просто пішла з офісу. Ні менеджерові проєктів, ні менеджерові з персоналу, ні керівникові не сказала жодного слова. Комп’ютер залишила ввімкнутим. На дзвінки кілька днів не відповідала. Потім відповіла: у вас занадто складні завдання, я не буду у вас працювати.

Якщо перекладач розуміє, що з якої-небудь причини працювати в нас він не може або не хоче, — це нормальна та звична ситуація. Але логічно якось попередити, що хочете піти. Що завадило їй сказати про це? 

Історія друга
«Я переклав менше половини»

Бюро отримало досить велике й термінове замовлення. Обсяг — 42 тисячі слів, але дедлайн такий, що один перекладач виконати його б не встиг. Менеджеру проєктів довелося розділити текст на три частини по 14 тисяч і роздати їх трьом фрилансерам.

Узагалі-то це відступ від належної організації процесу, але клієнта він влаштовував: для нього термін був важливіший, ніж якість. На щастя, редактор був один, і планувалося, що у фінальному варіанті він усуне неминучі розбіжності, які зустрінуться в частинах різних перекладачів.

Технічно проєкт складався з великої кількості файлів. Менеджер звично розпланував послідовність робіт, передбачивши достатньо часу для всіх. Призначаючи перекладачам роботи, він вказував їм, які конкретно файли із загального пакета входять у роботу кожного (це була помилка: потрібно було кожному дати тільки його файли).

Коли настав час дедлайну перекладацьких робіт, два перекладачі успішно здали свої частини. А третій раптово повідомив, що переклав свою частину тільки на 40 %, чим нажахав менеджера: це означало повне переформатування процесу. Якщо не готова хоча б одна частина, зривався весь проєкт.

Заспокоювало те, що редакторові було чим займатися, і поки він вичитував 28 тисяч слів, зданих першими двома перекладачами, третій продовжував у поті чола працювати над своєю частиною, епізодично скаржачись на її непомірний обсяг. А менеджер тим часом намагався вмовити клієнта зрушити дедлайн хоча б на кілька днів.

Зрештою, коли третій перекладач із жахливим запізненням здав свою частину (він установив історичний рекорд із тривалості затримки), з’ясувалося, що він не вчитався в інструкції та переклав не свої 14 тисяч слів, а взагалі весь проєкт, усі 42 тисячі. 42 тисячі слів замість 14, Карл!

Винні тут, схоже, обоє. Перекладач, розуміючи, що він не встигає закінчити роботу вчасно, мав повідомити про це заздалегідь, а не в день здачі. Тоді як менеджер міг здогадатися, у чому справа, і попросити перекладача хоча б звірити, які файли в нього в роботі.

Історія третя
«Ви мало платите!»

Ми кілька років співпрацювали з фрилансером. Усе було добре, серйозних проблем не виникало, усе в межах звичайних робочих ситуацій.

У певний момент у його інтонаціях з’явився помітний відтінок зневаги. Він почав злегка фамільярничати й поводився так, ніби ми йому щось винні. Менеджери обережно намагалися з’ясувати, чим це пояснюється, — жодних результатів.

Після розмови з ним залишався неприємний осад, а головне — незрозуміло, що його викликало. Спочатку ми підозрювали, що його чимось дратує певний конкретний менеджер. Але ні, він розмовляв так з усіма. Спілкування з ним за можливості всі почали уникати.

З цим можна було б змиритися, але паралельно почала падати якість його перекладів, теж незрозуміло чому. Він став робити дитячі помилки, а коли йому про них говорили, недбало відказував — а редактори вам для чого?

Поки якість його перекладів залишалася на прийнятному рівні, менеджери неохоче, але все ж призначали йому роботи. Але згодом від його послуг довелося відмовитися: якість упала настільки, що редактори змушені були переписувати його тексти заново.

Залишившись без замовлень, він певний час мовчав, потім почав цікавитися, чому йому не пропонують нових робіт. Йому відповіли — тому що нас не влаштовує якість ваших перекладів. І тут він заявив: так ви ж мало платите!

Тобто замість того, щоб підняти свою ставку, розмір якої він сам і встановив, він вирішив мовчки знизити рівень якості. Що заважало йому прямо повідомити про причини свого невдоволення?

Історія четверта
«Більше до мене не звертайтеся!»

Ця історія дещо складніша, з прологом і епілогом. Ми самі розібралися в тому, що сталося, уже постфактум. Виглядало це так.

Пролог: фрилансерка, з якою ми працювали давно та плідно, не дуже якісно виконала дві роботи підряд. Нічого страшного в них не було — кострубатості, які легко виправити. Причин могло бути багато: втомилася, неприємності в сім’ї, застуда — важливо, що менеджер жодної образи на неї не тримав, а редактор і того більше. Редактори в нас узагалі не знають, чий переклад вичитують, для уникнення фаворитизму.

Потім у бюро виникла пауза в замовленнях, і протягом місяця запропонувати фрилансерці було просто нічого. На жаль, така вже особливість нашої діяльності: то густо, то пусто. Потік замовлень нестабільний.

Тепер власне історія. Незабаром замовлення прийшло, ще й яке — тест для клієнта! І менеджер запропонував його перекладачці.

Тестовий переклад для клієнта — справа відповідальна: від якості його виконання залежать перспективи співпраці з клієнтом. До роботи над тестовими перекладами зазвичай залучають найкращих лінгвістів. Якщо бюро запропонувало роботу над тестом — це показник довіри. І перекладачка її виконала.

Щоб у текст тесту не закралася навіть найдрібніша помилка, його послідовно перевіряли аж два редактори. Змін було доволі багато, але більшість із них не так виправляли переклад, як прикрашали його.

Клієнтові надіслали вивірений переклад, а перекладачці — лог правок, проєкт закрили.

Потім сталося незрозуміле. Від перекладачки менеджеру надійшов дивний лист, у якому вона просила видалити її з бази доступних виконавців і більше ніколи не пропонувати їй жодних робіт. Вона перестала відповідати на листи, трубку не брала. Спроби з’ясувати, що сталося, так ні до чого й не призвели.

Розібралися ми значно пізніше — ми так думаємо, що розібралися. Це епілог.

Зазвичай назва проєкту в нашій системі повторює тему листа. У листі клієнта фігурувало слово «Test» — і воно перекочувало в назву роботи, яку призначили перекладачці. Це згодом і спровокувало конфлікт, хто б міг подумати.

З погляду перекладачки події розвивалися так:

• Вона неякісно виконала дві роботи підряд (насправді нічого смертельного).
• Щоб покарати її за це, бюро перекладів протримало її місяць на голодному пайку (насправді просто не було замовлень).
• У бюро вирішили перевірити, чи варто співпрацювати з нею надалі, і надіслали їй перевірочну роботу (насправді їй довірили чи не найвідповідальніше завдання, а слово «Test» у назві проєкту стосувалося не її, а бюро).
• Оскільки в її текст внесли багато виправлень, бюро напевне просто перестане пропонувати їй роботи — а отже, немає сенсу мати з ним справу та можна грюкнути дверима (насправді їй були вдячні).

Так ми втратили непогану перекладачку, не маючи до неї претензій і не розуміючи, що відбувається. Ми й досі не знаємо, як можна було запобігти такому розвитку подій.

* * *

Як бачимо, глибинною причиною всіх цих непорозумінь стала певна недомовка. Хтось з учасників процесу не озвучив своїх очікувань, посоромився або не спромігся щось обговорити чи просто змовчав, коли мовчати не варто було.

Сподіваємося, що всі учасники робочого процесу винесуть із них уроки. Ми винесли.