У цій статті ми спробуємо розповісти про те, що відбувається в бюро перекладів після надходження вашого замовлення. Здавалося б, розповідати нема про що: «узяли текст, віддали перекладачу, отримали від нього переклад, надіслали його замовнику». Але повірте: з багатьма замовленнями розігруються мікродрами, про які вам не розкажуть — заради вашого ж спокою.

Зазирнімо «на кухню» й погляньмо, що ж там відбувається…

Що відбувається з вашими файлами, коли ви не бачите

Буває, що замовник, у якого немає досвіду співпраці з бюро перекладів, надсилає файл і просить перекласти його, не приділивши увагу такій «дрібниці», як формат. Але для бюро перекладів надзвичайно важливо, наскільки легко надісланий текст піддається обробці в різних програмах.

Наприклад, якщо замовник надсилає в бюро відскановану сторінку документа — так званий «скан», — то перш ніж виконувати переклад, бюро буде змушене попередньо розпізнати текст і відформатувати його.

Часто замовник надсилає в бюро файл у форматі PDF, очікуючи, що й перекладений файл матиме такий самий формат. Але PDF — дуже незручний для обробки формат. Розроблюючи його, компанія Adobe мала на меті усунути залежність відображення тексту й графіки від використовуваної платформи, і цю задачу він чудово виконує. Але перетворювати PDF-файли на зручний для редагування формат не так уже й просто. Ще складніше — відтворювати вихідний PDF-файл у перекладеному вигляді після виконання перекладу. По суті, це окрема й досить трудомістка операція — верстка, яка вимагає участі додаткового «гравця» — верстальника. І навіть якщо перекладач уміє виконувати всі ці маніпуляції, йому доводиться витрачати на це додатковий час. Усе це збільшує вартість замовлення за рахунок додаткових послуг (розпізнавання тексту, форматування, верстка тощо). Зазвичай замовник навіть не здогадується про всі ці операції та впевнений, що бюро виконує «просто переклад». Багато бюро перекладів не переобтяжують замовника зайвими подробицями й просто включають у вартість замовлення весь комплекс операцій під загальною назвою «переклад».

Тому, аби здешевити процес перекладу, намагайтеся надсилати файли у форматах, зручних для редагування. Надавайте або текст (наприклад, у форматі Microsoft Word), або вихідні файли, з яких був створений PDF-файл (PDF — завжди вторинний формат, він створюється з чогось). В інших випадках бюро буде змушене або відмовитися від проєкту через нерентабельність, або підвищити вартість його виконання з урахуванням додаткової роботи.

Але навіть якщо файл має простий для редагування формат, у серйозному бюро перекладів над ним здійснюється низка операцій.

1. Текст аналізується спеціальними програмами, які шукають у тексті фрагменти, що повторюються. Якщо такого тексту багато, це означає, що обсяг робіт буде меншим і бюро може запропонувати вам знижку.
2. Файли конвертуються в спеціальні формати. Конвертований текст перекладається, а потім перевіряється в додаткових інструментах, які дають змогу виявити й виправити різні помилки. У багатьох бюро перекладів є внутрішні «секретні» розробки для цих цілей, орієнтовані на певну мову або програму. І, нарешті, файл із відредагованим текстом конвертується назад у той формат, у якому його надіслав замовник.
3. Фінальний файл перевіряється на коректність результатів конвертації, а потім надсилається замовнику, який найчастіше не здогадується про всі ці складні маніпуляції або просто не хоче заглиблюватись у технічні нюанси процесу.

Вищеописані операції потрібні для забезпечення якості. Вони легко виконуються, якщо файл має зручний для редагування текстовий формат. Якщо замовник надсилає відскановане зображення або PDF-файл зі складною версткою, то ці маніпуляції різко ускладнюються й бюро буде змушене працювати «дідівськими методами»: розпізнавати текст або попередньо набирати його, перекладати з паперу, щоб потім перекласти звичним чином. Це збільшує вартість проєкту для замовника та зменшує зацікавленість ним бюро. Тому обидві сторони виграють, якщо файли легко піддаються обробці.

Авральне залучення ресурсів — як це буває

Переклад — це дуже трудомістка робота, виконання якої вимагає часу. Перекладачі працюють із різною швидкістю, але нормою вважається 1 сторінка (250 слів) на годину або 8 сторінок (2000 слів) на день. Якщо навіть перекладач працюватиме понаднормово та швидко, навряд чи йому вдасться, не знижуючи якості, перекладати більше 20 сторінок (5000 слів) на день, та й недовго він протримається в такому темпі.

Але часто в бюро звертаються клієнти, яким перекладений текст потрібен «на позавчора». Наприклад, замовник пропонує перекласти 1000 сторінок (250 тисяч слів) за тиждень — «Ну дуже потрібно!» Найпростіший арифметичний розрахунок показує, що швидкість виконання такого перекладу набагато перевищує нормативну. Одній людині для виконання такої величезної роботи знадобиться місяців п’ять. Але замовник про такий тривалий термін навіть чути не хоче: максимум, що вдається, — продовжити термін, приміром, до двох тижнів, і пояснити замовнику, що він іде на ризик, оскільки над проєктом працюватиме щонайменше десять перекладачів і три редактори, а отриманий у результаті текст не може бути однорідним у принципі. І якщо замовник погодився, у бюро починається криза нестачі ресурсів: для якісного виконання проєкту терміново потрібні приблизно 15 осіб, при цьому не можна зривати проєкти інших замовників.

У таких ситуаціях зазвичай відбувається залученння «перекладачів запасу» — фрилансерів, які до цього отримували роботи епізодично. Підсумкова якість виконаної роботи залежить від компетентності цих позаштатних кадрів і спритності менеджера, команда якого раптово збільшилася на 15 осіб (а якщо менеджерів кілька — то ще й від їх скоординованості). З таким завданням здатні впоратися лише ті компанії, які заздалегідь передбачили подібний розвиток подій і встигли «соломки підстелити» — підготувати резервні «виробничі потужності». Якщо ж проєкт «звалився як сніг на голову» і бюро все ж пішло на ризик і взялося за нього, то ні замовнику, ні бюро не позаздриш.

Тому, віддаючи в бюро термінове велике замовлення, переконайтеся, що його потужностей достатньо для того, щоб упоратися з великими обсягами без зниження якості.

Тижперекладач!

Розповімо один кумедний випадок із життя.

До бюро звернувся представник усесвітньо відомої компанії та запропонував потенційний проєкт. Компанії такого рівня зазвичай надають разом із замовленнями свої напрацювання — глосарії із затвердженою термінологією (ті самі терміни в різних компаніях часто перекладаються абсолютно по-різному), стилістичний посібник, вимог якого потрібно дотримуватися, матеріали попередніх перекладів тощо — так званий «референс». Тому на етапі узгодження замовлення менеджер бюро висловив готовність слідувати нормативам замовника й попросив надати наявні матеріали, розраховуючи, що такий підхід продемонструє компетентність бюро. Але реакція замовника була вкрай несподіваною: «Я даю вам замовлення — що вам ще потрібно? Хіба ви не можете знайти словники самостійно? Ви ж професіонали, це ваша робота!» Враження було зіпсовано, а замовлення — так і не отримано.

Професіонали ставлять замовнику запитання, й іноді їх буває багато. Саме це і є ознакою професіоналізму: професіонал прагне з’ясувати потреби клієнта й максимально задовольнити їх. Уявіть собі, що ви робите ремонт у своїй квартирі: ви найняли дизайнера й виконавця робіт і сказали їм «Робіть ремонт!» У них виникне до вас безліч запитань, але це зовсім не означає, що вони не змогли б зробити ремонт самі. Але чи задовольнить вас результат, якщо ніхто не поцікавився вашою думкою стосовно ходу робіт?

Та ж ситуація і з бюро. Дилетанти виконають великий проєкт, не цікавлячись потребами клієнта. Професіонали ж почнуть вас розпитувати, чи є у вас стандарти стилістики й термінології, попросять переглянути проміжний результат робіт, щоб оперативно внести виправлення, регулярно консультуватимуться з приводу спірних питань і проситимуть роз’яснень у разі потреби. Можливо, вони здаватимуться вам надокучливими, але цим вони позбавляють вас від проблем і непорозумінь у майбутньому. Інакше вже після здачі проєкту може виявитися, що із самого початку замовник і виконавець неправильно один одного зрозуміли, а результат цього нерозуміння призвів до колосальних витрат.

Як правильно собі шкодити

Зловив рибалка золоту рибку. А рибка йому й каже:
— Відпусти мене, а я виконаю три твоїх бажання!
Рибалка каже:
— Перше: хочу, щоб голова в мене була три на три метри. Друге: хочу руки по шість метрів кожну. Третє: хочу одну ногу довжиною п’ять метрів, а другу — дев’ять метрів.
Рибка здивувалася, але виконала бажання й попливла. А рибалка поглянув на себе й каже: «Оце я і дав!»

У процесі роботи між замовниками й бюро виникає багато дрібних непорозумінь, але іноді вимоги замовників стають анекдотичними. Нижче перераховано деякі дивні, але реальні ситуації.

• Замовник надає глосарій із затвердженими перекладами термінів, але вимагає використовувати їх лише в тому вигляді, у якому їх наведено в глосарії — тобто в називному відмінку.
• Замовник надає глосарій із явними помилками, але забороняє виправляти ці помилки в перекладі — тобто виходить, що глосарій важливіший за правила граматики.
• Замовник надає некоректно сегментований текст, у якому кожне речення довільним чином розбите на кілька частин, але вимагає надати переклад для кожної частини окремо. Що робити, якщо порядок слів у реченні після перекладу змінився, незрозуміло.
• Отримавши переклад, замовник «перекладає» його назад на вихідну мову за допомогою Google Translate (тобто виконує так званий back translation, до того ж машинний), складає список «помилкових», на його думку, «перекладів» і надсилає його з вимогою внести виправлення так, щоб цей «зворотний переклад» збігався з вихідним текстом.
• Замовник просить перекласти рядки інтерфейсу для будь-якої програми, просто експортувавши їх у текстовий формат, при цьому не надавши контекст. Таким чином, натрапивши, наприклад, на рядок Select і не знаючи, як до нього підступитися, перекладач змушений перекладати «навмання»: якщо це кнопка, переклад має бути Вибрати, якщо прапорець — Вибирати, якщо заголовок діалогового вікна — Вибір, якщо прохання користувачу — Виберіть тощо.
• Отримавши переклад, замовник доручає перевірку його якості некомпетентній людині, а потім надсилає список «виправлень» із вимогою внести їх.
• Замовник вимагає, щоб кількість слів у перекладі була такою самою, як в оригіналі (так, було й таке).

У всіх цих випадках перед бюро перекладів постає непроста дилема: чому слідувати — вимогам замовника або літературним нормам. Інакше кажучи, бюро змушене вирішувати, на чию сторону стати — на сторону замовника або його майбутніх клієнтів, для яких, власне, виконується переклад. Відстоюватимеш літературні норми — замовник може образитися й відмовитися від співпраці, формально виконуватимеш його вимоги — це йому ж і зашкодить згодом. У будь-якому з варіантів бюро ризикує зазнати репутаційних втрат: або замовник повідомить іншим, що його вимоги не виконуються, або хтось прочитає «компромісний» переклад і зробить висновок, що бюро некомпетентне.

Як діяти в такій ситуації? Варіант «відмовитися» найчастіше неприйнятний, оскільки загрожує фінансовими втратами або погіршенням багаторічних відносин із клієнтом. Тому професійна «угода із совістю» зазвичай виглядає так.

• Бюро попереджає замовника про можливі негативні наслідки виконання його інструкцій.
• Замовник чітко підтверджує, що він усвідомлює ймовірність негативних наслідків і бере на себе відповідальність за них.
• Бюро виконує інструкції, при цьому ще раз попереджаючи, і таким чином остаточно «умиває руки».

Таким напів’юридичним «ритуалом» бюро убезпечує себе від претензій до якості, оскільки завжди може пред’явити старі «угоди» й виправдатися тим, що «це була ваша вказівка».

Тому, якщо бюро раптом почне протестувати проти ваших інструкцій, не робіть поспішних висновків: найімовірніше, воно справді бажає вберегти вас від проблем. Краще довіртеся професіоналам.

Конфлікт ролей: чого боїться ваш секретар, працюючи з бюро

Переклад — це висококваліфікована робота, що вимагає спеціальних знань, навичок і особистісних якостей. Щоб стати хорошим перекладачем, потрібні роки навчання й практики, а також різнобічність інтересів і ерудованість, чого не здобудеш за місяць. Тому, аби працювати перекладачем, одного лише володіння іноземною мовою недостатньо.

Розглянемо якусь звичайну професію — наприклад, плиточник. На перший погляд здається, що нічого складного в ній немає: замішуй розчин і рівно приклеюй плитку до підлоги або стіни. Але спробуйте взятися за таку, здавалося б, елементарну роботу — і ви побачите, що це не така вже й проста справа: то плитка кладеться криво, то вона погано закріплюється, то шви різної ширини. І врешті-решт, поглянувши на покладену таким чином підлогу, одразу розумієш: працював дилетант. Так і з перекладом: якщо його виконує непрофесіонал, то в ньому буде безліч недоліків — неточності, пропущені й зайві коми, орфографічні помилки й просто незграбно побудовані речення.

У багатьох компаніях переклад доручають секретарю або просто за принципом «він знає англійську». Найчастіше це некваліфікований співробітник, але ж поставлене керівництвом завдання потрібно виконувати, і він його виконує, як уміє, — або усвідомлюючи свою некомпетентність, або будучи помилково переконаним, що справжній переклад — це і є те, чим він займається. Примітно, що керівника результат такої роботи в більшості випадків влаштовує, оскільки він сам неспроможний оцінити якість роботи.

Невдовзі обсяг тексту, який потрібно перекласти, зростає, і секретар уже не може з ним упоратися. Тоді керівник вирішує звернутися до професіоналів, у бюро перекладів, і доручає роботу з ним своєму секретареві, який погано уявляє собі, яким має бути якісний переклад. Секретар опиняється в скрутному становищі: шеф йому доручив нездійсненне завдання, але й відмовитися від його виконання не можна. Водночас потрібно якимось чином демонструвати результати своєї діяльності, створювати видимість корисності. Становище секретаря особливо ускладнюється, якщо представник бюро перекладів раптом перевіряє текст, перекладений цим бідолахою-секретарем раніше, і дає несхвальний відгук щодо його якості. Секретареві доводиться захищатися та всіляко доводити, що він не дарма займає своє місце. Іноді некомпетентність у поєднанні з правом ухвалювати рішення призводить до того, що він починає виправляти тексти, просто аби продемонструвати, що «ми теж не з лика шиті». Фактично ж він штучно вносить у текст помилки. При цьому він безапеляційно пред’являє претензії до якості роботи бюро перекладів, нічим їх не обґрунтовуючи (звідки йому знати про існування норм і стандартів?). У результаті всі опиняються в програшній ситуації:

• замовник отримує неякісний переклад або несе додаткові витрати;
• бюро перекладів витрачає багато часу непродуктивно;
• секретар змушений займатися не своєю справою, постійно побоюючись, що викриють його некомпетентність.

Найгірше те, що зазвичай така програшна для всіх ситуація стабілізується й може не змінюватися роками. Бюро, не бажаючи втратити замовника, пристосовується до його «особливостей» і виконує всі його інструкції за принципом «клієнт завжди правий»; некомпетентний співробітник не допускає жодних спроб бюро змінити ситуацію на краще (адже це означає визнати, що раніше під його керівництвом допускалися помилки); а керівник узагалі не здогадується про все, що відбувається «за лаштунками». Усе сміття ховається під килим, який стає дедалі страшніше піднімати. А компанія замовника — часто навіть не знаючи про це — зазнає втрат (репутаційних, фінансових тощо) через те, що переклад на її сайті або в документації далекий від ідеалу.

Щоб уникнути подібних проблем, потрібно або довіряти контроль якості перекладів компетентним співробітникам, або залучати до аудиту конкуруюче бюро, а під час оцінювання якості робіт керуватися не особистою думкою хоч би кого, а чітко визначеними стандартами якості перекладів.

Підсумовуючи…

Ми розглянули лише кілька аспектів взаємовідносин між замовниками та бюро перекладів. Як бачите, роботу бюро не можна звести до схеми «отримав, переклав, надіслав»: окрім складнощів із внутрішніми виробничими процесами, у роботі бюро іноді виникають нестандартні ситуації в стосунках із замовниками. Сподіваємося, що знання цих нюансів дасть замовнику змогу ухвалювати зваженіші взаємовигідні рішення.