У цій статті ми поговоримо про комунікації між бюро та перекладачами, а також їх вплив на співпрацю. З власного досвіду ми знаємо, що як мінімум у 30 % випадків причиною припинення робочих відносин між бюро та перекладачами є відсутність взаєморозуміння або складнощі співпраці, хоча за основними критеріями — якість роботи, розцінки, умови роботи — вони влаштовують одне одного. Розглянемо причини відмови бюро від співпраці з перекладачем, який цілком здатний виконувати якісну роботу за прийнятною ціною.

Доступність

Співпрацюючи з позаштатним перекладачем, менеджер проекту має бути впевнений у його доступності в робочий час. У будь-яку мить можуть виникнути зауваження чи запитання або надійти оновлені інструкції від клієнта, які важливо передати виконавцеві якнайшвидше. Крім того, перш ніж призначити роботу, менеджер обов’язково зв’язується з перекладачем, щоб отримати підтвердження, що той готовий виконати її.

Тому, якщо перекладач не відповідає на листи, дзвінки та повідомлення в Skype, менеджер проектів призначає роботу комусь більш контактному, щоб зайвий раз не ризикувати. Нові проекти просто проходять повз тих, хто не бере слухавку чи не може швидко відповісти електронною поштою. Якщо з перекладачем подібне трапляється неодноразово, з часом його викреслюють зі списку доступних.

Майбутній перекладач-фрілансер повинен розуміти: телефон, поштова скринька, месенджери — це канали для утримання клієнтів. Якщо ви відхилятимете виклики з незнайомих номерів, довго не перевірятимете електронну пошту та не з’являтиметеся в мережі, про вас просто забудуть.

Звичайно, життя — не лише робота, і ви не завжди можете одразу відповісти клієнтові (наприклад, під час відпустки, футбольного матчу чи візиту до стоматолога). Але в такі моменти є сенс увімкнути автовідповідач із текстом на зразок «Шановні клієнти! Наразі я перебуваю в Гімалаях, тому не зможу приймати замовлення до 23 вересня». Це важлива інформація для клієнта: він відразу ж дізнається, що ви не просто зникли, а відсутні з об’єктивної причини, і що час вашого повернення чітко визначений. Це свідчитиме про ваше професійне ставлення.

У будь-якому випадку, якщо дзвінок чи лист від клієнта були пропущені, краще вибачитися за відповідь із запізненням і пояснити причину. Таким чином ви продемонструєте свою зацікавленість у подальшій співпраці та просто підтвердите, що поштова скринька чи телефон усе ще активні.

Самоідентифікація

У бізнесі неприйнятні такі речі, як анонімність і псевдоніми — усі хочуть знати своїх ділових партнерів. Тому лист від відправника на ім’я «Чарівна Незабудка» або від аноніма з адресою на зразок child.of.the.moon@nightmail.com завжди насторожує. А якщо в подібному листі до того ж не буде підпису з прізвищем та ім’ям, то першим логічним запитанням буде «Хто це взагалі?», навіть якщо це не перший контакт з його автором. До того ж, якщо йтиметься про поточний проект, менеджеру доведеться витрачати час на ідентифікацію автора та проекту, про який іде мова. Такого адресата помилково можуть навіть відправити в спам. Тому дотримуйтеся кількох простих рекомендацій.

1. Обов’язково вказуйте в налаштуваннях пошти своє ім’я відправника, а не псевдонім — наприклад, «Іван Петренко», а не «Темний Володар». Як менеджер зможе звертатися до вас, не знаючи вашого імені?
2. У кожному листі має бути підпис.
3. Бажано створити поштову скриньку на зразок Ім’я.Прізвище@домен.com. Електронна адреса в такому форматі виглядатиме солідніше ніж, наприклад, LittleMouse28@farm.com.

Те ж саме стосується телефонного спілкування. Телефонуючи замовникові з будь-якого питання, обов’язково представляйтеся, адже номер вашого телефону може бути не записаний у менеджера, і він може не впізнати вас, навіть якщо сам телефонував вам лише 10 хвилин тому, оскільки за цей час він уже зробив ще три дзвінки.

Пам’ятайте: добрий менеджер проектів за день видає та приймає десятки робіт, надсилає та отримує сотні листів і робить велику кількість дзвінків. Не ускладнюйте його роботу своєю анонімністю.

Не мовчіть

Часто трапляється, що кандидат надсилає листа із вкладенням, але без тексту — тобто не вітаючись і не пояснюючи, який файл він надіслав. Для менеджера такий лист — тест на кмітливість. Добре, якщо хоча б тема містить якусь інформацію і відправник не «Темний Володар».

Ніколи не надсилайте таких беззмістовних листів: їх легко можуть проігнорувати або відправити в спам слідом за продавцями диво-пігулок і нігерійською сиротою-принцесою, що не має куди подіти два мільйони доларів. Обов’язково привітайтеся, зверніться до адресата та хоча б коротким реченням поясніть мету листа, наприклад: «Надсилаю вам тестовий переклад на вакансію. З повагою, Іван Петренко».

Важливо також підтверджувати отримання листів від замовника. Це не просто ввічливість: ваша відповідь позбавляє відправника сумнівів щодо того, чи отримали ви листа.

Манера спілкування

Будь-яке спілкування ділового характеру — зокрема, з бюро перекладів — необхідно вести ввічливо та з повагою. Спірні ситуації та розбіжності в поглядах, які неминуче виникають у процесі роботи, слід обговорювати спокійно, не переходячи на взаємні докори.

Погодьтеся, фрази «На жаль, мені не вдається розібратися з програмою» та «Ну й дурнувата програма цей ваш Традос!» сприймаються зовсім по-різному. У першому випадку менеджер напевно спробує вам допомогти, у другому — просто припинить співпрацю. Почувши чи прочитавши в листі «За такі гроші перекладайте самі!», менеджер вважатиме подальшу співпрацю недоцільною. Формулювання «На жаль, я не зможу з вами співпрацювати за поточними розцінками» залишає можливість домовитись або хоча б завершити співпрацю без негативу. Це має значення в довгостроковій кар’єрній перспективі: перекладацький світ тісний, і за кілька років після співпраці, змінивши компанію чи завершивши виконання якого-небудь проекту, багато людей зустрічаються знову, уже в нових ролях і компаніях.

Манера спілкування нерозривно пов’язана з вашою репутацією. Ввічливій і чемній людині вибачать багато помилок, а грубої та самовпевненої позбавляться за першої ж можливості, навіть якщо власне до її роботи немає жодних претензій.

Дотримання інструкцій і робота в команді

Як відомо, будь-які два перекладача перекладуть той самий текст по-різному — навіть якщо вони обидва професіонали. Кожен із них неминуче залишить у перекладі частинку себе — характерні звороти, структуру речень, стиль. Тому, якщо над проектом працюють кілька людей, завжди виникає необхідність привести текст «до спільного знаменника» — уніфікувати стиль та термінологію. Типові приклади розбіжностей у перекладі:

• У різних розділах та сама деталь називається по-різному.
• До читача звертаються то на «Ви» (з великої літери), то на «ви» (з малої літери), то на «ти».
• Кнопки на екрані локалізовані то дієсловами в інфінітивній формі («Скасувати»), то іменниками («Скасування»).
• Пробіл перед знаком відсотка в одних місцях є, а в інших відсутній.
• Століття позначаються то римськими, то арабськими цифрами.

З метою уніфікації створюються спеціальні інструкції та глосарії, яких повинні дотримуватись усі перекладачі, які беруть участь у проекті. Але іноді з’ясовується, що не всі готові «бігти в одній запряжці»: когось обурює «надмірна сухість необхідного стилю», комусь не подобається затверджена клієнтом термінологія тощо.

Найцікавіше те, що доволі часто перекладач виявляється правий. Наприклад, термінологію на стороні клієнта міг затвердити секретар, що не має достатньої кваліфікації, або взагалі іноземець, який не розмовляє мовою перекладу. У стилістичних інструкціях трапляються дивні вимоги щодо стилю, наприклад заборона на особисте звернення до читача чи вимога використовувати всі терміни лише з наданого глосарія, незалежно від контексту.

Часто дотримання подібних вимог змушує перекладача створювати текст, який із доброї волі він не написав би. Деякі не витримують такого «обмеження прав» і почитають бунтувати: самостійно виправляють інструкції та глосарії або просто ігнорують їх, не узгоджуючи це з замовником. Керуючись добрими намірами та щирим бажанням створити якісний текст, вони в результаті викликають гнів клієнта й допікають до живого менеджера, який опиняється між молотом і ковадлом та змушений маневрувати між виконавцем і замовником. А якщо такий «бунтар» працює над проектом разом з кількома іншими перекладачами, редакторові, який зводить їх тексти в один, доводиться майже повністю переписувати «бунтарський» текст, щоб привести його у відповідність до вимог і досягти хоча б чогось подібного до однорідності. У кінцевому підсумку редактор роздратований («Ви ж мали детальні інструкції!»), перекладач-бунтар ображається («Я зробив краще, ніж у вихідному тексті, але мої старання ніхто не оцінив…»), менеджер скрипить зубами («Знову проблеми з нічого!»).

Зіткнувшись один-два рази з подібними перекладачами, що «крокують не в ногу», бюро врешті-решт «ізолює» їх: їм пропонують лише ті роботи, для яких не передбачено спеціальних інструкцій і які можна виконати одноосібно, не конфліктуючи ні з ким. А якщо таких проектів немає, співпраця з ними припиняється.

Перекладач повинен розуміти, що редактор, перекладацьке бюро й навіть замовник — не його опоненти і вони роблять спільну справу. Зводячи свою роль до «отримав — переклав — надіслав», перекладач самоізолюється, перетворюючи себе з повноправного учасника процесу на незначущий гвинтик великого механізму. Таку логіку можна застосовувати для певних робіт, але на процес у цілому вона має згубний вплив. Тому, якщо інструкції здаються дивними, необхідно повідомити про це менеджеру, пояснити, до яких проблем може призвести їх дотримання, і з’ясувати, чи справді необхідно їх виконувати. Якщо менеджер «дає добро», перекладач отримує моральне право зняти із себе відповідальність за можливі проблеми, спричинені виконанням цих інструкцій.

Реакція на критику

Якщо бюро піклується про професійний розвиток своїх перекладачів, воно надає їм відгуки на їхні роботи. Це дає змогу краще зрозуміти вимоги до якості та підвищити свою професійну майстерність.

Бюро не має на меті будь-яким чином дорікати перекладачам або самостверджуватися їхнім коштом: це безглуздо, оскільки спричиняє додаткові витрати та не приносить компанії жодної користі. Низька оцінка за роботу лише вказує на те, що деякі моменти потребують додаткового опрацювання. Призначення відгуку — не покарати, а показати, на що слід звернути увагу наступного разу. Не звертаючи увагу на відгуки та повторюючи ті самі помилки, перекладач знижує імовірність отримання нових замовлень. Менеджер як представник бюро не витрачатиме час на перекладача, якщо вважає, що подальша співпраця з ним не має сенсу. Тому, якщо ви взагалі отримуєте будь-які оцінки за роботи (навіть низькі), це вже саме по собі означає, що бюро зацікавлене в подальшій співпраці з вами.

Безперечно, виправлення редактора бувають суперечливими — їх можна обговорювати. Але при цьому слід дотримуватися норм ділового спілкування, тобто бути ввічливим і не переходити на особистості. Коментарі до виправлень на зразок «Але ж це те саме, чи не все одно?», «Де ви взяли такого редактора?!!» вказують на проблеми з комунікацією, і співпраця з авторами подібних висловів найчастіше припиняється, навіть якщо власне до тексту немає жодних претензій.

Перегляд і аналіз відгуків від клієнта вимагає часу, але їх слід сприймати як інвестицію в професійний розвиток. Адже бюро також витрачає на них свої ресурси та час редакторів. У короткостроковій перспективі компанії легше та дешевше просто надсилати відредагований файл клієнтові, ні про що не повідомляючи перекладачеві. Але в довгостроковій перспективі від цього програють усі: перекладачі, не отримуючи відгуків, наступають на ті самі граблі, зупиняються в розвитку та ризикують перетворитися на примітивних постачальників «сировини», редактори виправляють ті самі помилки, а компанія відчуває нестачу кваліфікованих працівників.

Своєчасне виконання своїх зобов’язань

Якісне виконання роботи вимагає часу. Але відповідальність за якість не знімає з перекладача відповідальність за термін виконання. Завжди виконуйте призначені вам роботи своєчасно. Ви — одна з ланок виробничого ланцюга, і затримка з вашого боку може спровокувати «ефект доміно», який здатен призвести до затримки випуску якого-небудь продукту на іншому континенті.

Якщо ви щось не зрозуміли, переоцінили свої можливості, чи виникли обставини, що перешкоджають вам завершити роботу вчасно, одразу ж повідомте про це менеджеру телефоном або електронною поштою. Не бійтеся засмутити його: адже вам доведеться це зробити так чи інакше. Що раніше ви повідомите менеджеру про проблему, то більше часу для маневру ви йому залишите. Він зможе пом’якшити удар — йому вистачить часу призначити вашу роботу чи її частину іншому перекладачеві, домовитись із замовником про відстрочення тощо. Зберігаючи свою «таємницю» до самого дедлайну, ви гарантовано доведете менеджера до стану паніки, викликавши в нього бажання припинити співпрацю з вами.

Висновок

Як бачите, для успішної кар’єри перекладача недостатньо лише вміти перекладати. Потрібно вміти знаходити спільну мову із замовниками, працювати в команді та йти на компроміси, бути пунктуальним, вчитися на власних помилках і дотримуватися простих правил ділової комунікації. Сподіваємося, що ці поради були корисними для вас.