Про використання символів

Індіанський вождь на ім’я Секвоя, також відомий світу під іменем Джордж Гесс, не знав англійської мови, але часто бачив, як нею пишуть білі поселенці. Його рідною мовою була черокі, яка на той час (початок XIX століття) ще не мала писемності.

Усвідомивши, що звуки можна позначати закарлючками та передавати на папері, Секвоя вирішив самостійно розробити писемність для мови черокі. Після невдалих спроб він назбирав різноманітних знаків і вручну, за лише йому відомим принципом, приписав їм різні звуки.

Латинських літер Секвоя не знав; цифр, очевидно, теж. І в нього не було упереджень — що цей знак зазвичай звучить так, а цей отак. Ба більше: кожен знак у нього позначав цілий склад.

Так у 1821 році народився ні на що не схожий і водночас схожий на все складовий алфавіт, який містив аж 86 літер. А через 10 років 90 % членів племені черокі вже вміли ним писати. Цікаво, що тодішні білі поселенці про такий рівень грамотності навіть не мріяли.

Людину, що звикла до традиційних латинських літер, алфавіт черокі шокує. Літери виглядають знайомо, але позначають геть інше. Ось приклад того, як вони вимовляються:

• I = ква
• H = мі
• 4 = се
• Ь = сі
• Z = но
• W = ла

Так неграмотний індіанець створив принципово нову систему письма. Вона благополучно дожила до наших днів і навіть присутня в Юнікоді.