У цій статті ми розповімо про технічну сторону роботи бюро перекладів, про яку не підозрюють перекладачі-початківці й недосвідчені замовники перекладацьких послуг. Йтиметься про так звані «кішки» (CAT — computer aided translation) або CAT-системи, тобто програми, які використовують технологію пам’яті перекладів (TM — translation memory): як їх бояться перекладачі, побоюються замовники і як на цих побоюваннях і необізнаності заробляють бюро перекладів.

Принцип роботи

Історично склалося так, що в масовій свідомості словосполучення «програми для перекладачів» асоціюється насамперед із машинним перекладом. Більшість одразу ж уявляють щось на кшталт Google Translate, за яким редагує перекладач. Така хибна думка породжує безліч проблем у взаєминах між бюро, перекладачами й клієнтами, а також є причиною багатьох недомовок і маніпуляцій зусібіч.

Насправді професійні перекладачі уникають машинного перекладу, але активно використовують автоматизований переклад — професійні системи, які допомагають виконувати переклад, не повторюючи багаторазово ті самі дії. Головна функція цих систем — запам’ятовування всіх раніше виконаних перекладів: кожне речення записується в базу даних (яка називається «пам’яттю перекладів» або «базою перекладів»), де його можна знайти в будь-який момент.

Якщо під час роботи над документом програма виявляє, що поточне речення (або, точніше, «сегмент») уже перекладалося раніше, вона просто пропонує скористатися готовим перекладом: перекладачеві залишається лише перевірити, чи підходить він у конкретному випадку. Іноді буває, що поточне речення лише частково схоже на перекладене раніше: наприклад, у ньому змінилися лише кілька слів. У такому разі програма пропонує відредагувати переклад старого речення, щоб не перекладати його «з нуля».

Приклад

Перекладач перекладає речення «У мене є чорна кішка» і його переклад автоматично заноситься в пам’ять. Невдовзі зустрічається речення «У мене є чорна собака», і програма одразу підказує: в пам’яті вже збережений дуже схожий переклад «У мене є чорна кішка», достатньо лише замінити «кішку» «собакою». Отже, перекладати речення повністю немає потреби: є можливість заощадити час.

Пам’ять перекладів можна поповнювати й застосовувати в нових проєктах. Це дає змогу істотно заощаджувати час і гроші під час перекладу однотипних текстів — зокрема, усіляких контрактів, інструкцій тощо. Пам’ять можна передати іншому перекладачеві, який продовжить роботу свого колеги, використовуючи його напрацювання. CAT-програми також допомагають зберегти єдність термінології (terminology consistency): у будь-який момент перекладач має змогу переглянути попередній переклад того чи іншого слова.

У результаті може виявитися, що під час перекладу інструкції до пристрою на 100 сторінок насправді перекладати потрібно лише 70, а решта вже є в пам’яті. Інакше кажучи, обсяг роботи (а отже, і витрат на переклад) зменшується на 30 %.

Хто ж насправді економить і заробляє на цьому? Це залежить від компетентності учасників процесу.

Звідки ноги ростуть?

Перші комерційні програми для роботи з пам’яттю перекладів почали з’являтися в 1990-х роках. Хронологічно першою з них була Trados, яка й зараз залишається «законодавцем мод» у своїй категорії. На початку 2000-х років деякі бюро перекладів, побачивши явну економічну вигоду у використанні подібних програм, намагалися тримати навіть існування цієї технології в таємниці від своїх конкурентів, аби зберегти свою перевагу. Але з кожним днем технологія завойовувала дедалі більше прихильників — цьому сприяли самі виробники програм.

Поступово кількість таких додатків збільшувалася, технології розвивалися. У Trados з’явилися конкуренти — Wordfast, Transit, MemoQ, Deja Vu та багато інших. Згодом з’явилися програми, які давали змогу багатьом перекладачам працювати одночасно з однією пам’яттю, до того ж багато розробок стали безкоштовними. Очевидно, що в такій ситуації про технологію пам’яті перекладу не дізналися лише найвідсталіші бюро, які не стежать за світовим прогресом.

Тому зараз будь-яке сучасне й професійне бюро використовує технологію пам’яті перекладів незалежно від того, чи просять про це його клієнти. Питання про те, як і на чию користь це робиться, ми й розглянемо нижче.

Побоювання замовників і маніпуляція бюро

На відміну від бюро, чимало замовників навіть не підозрюють про існування CAT-програм, і якщо бюро не розтлумачить суть їхньої роботи клієнтові, то на замовленні з великою кількістю повторів воно може непогано заробити.

Але не завжди бюро зберігає цю «таємницю» із жадібності. Якщо клієнт недостатньо обізнаний у технологіях, а йому почнуть роз’яснювати, що текст перекладатиметься за допомогою якоїсь особливої програми, він може дійти висновку, що йдеться про машинний переклад, і взагалі відмовитися від співпраці. Пояснити йому, що він неправильно вас зрозумів і що ви не мали наміру «підсунути» йому сурогат перекладу, можна просто не встигнути. У такому разі краще не навантажувати його незрозумілою інформацією.

Тому якщо бюро бачить, що клієнт не знається на перекладацьких технологіях, воно вдається до однієї з нижче перерахованих дій:

1. Просто заробляє додаткові гроші на своїй компетентності — точніше, некомпетентності замовника.
2. Пропонує клієнтові знижку «просто так», аби зацікавити його на подальшу співпрацю. Клієнт упевнений, що бюро знизило ціну за сторінку, а насправді обсяг робіт зменшився за рахунок повторів.
3. Якщо проєкт складний і вимагає додаткових витрат (наприклад, на верстку, побудову термінологічної бази, додаткову вичитку, перевірку програмами контролю якості та інші незрозумілі для клієнта дії), то бюро використовує заощаджені кошти для компенсації цих витрат. Отже, бюро не турбує клієнта технічними подробицями, і обидві сторони виявляються у виграші.

Бувають замовники, які розібралися, що до чого, і самі вимагають від бюро знижок за повторюваний текст. Зазвичай такі компанії домовляються з бюро про прийнятні й взаємовигідні знижки за повтори.

Тому якщо ви маєте намір замовити переклад тексту з великою кількістю повторюваних речень, сміливо запитуйте, чи пропонує бюро знижки за повтори в пам’яті перекладів. Компетентна перекладацька компанія або запропонує знижку й надасть аналіз тексту на наявність повторів, або аргументовано пояснить, які додаткові витрати вона компенсує за рахунок економії на повторюваному тексті. Якщо ж з’ясується, що бюро взагалі не знає, що це таке, не зв’язуйтеся з ним — це, найімовірніше, дилетанти.

Хибні уявлення перекладачів

Як не дивно, не лише замовники, а й чимало перекладачів не знають про існування технології пам’яті перекладу або мають про неї дуже віддалене уявлення. Серед них виокремлюються два типи:

• Перекладачі-початківці. На жаль, у багатьох навчальних закладах, що готують перекладачів, сучасним CAT-програмам просто не вчать. У результаті випускник отримує диплом, але не має уявлення про сучасні реалії галузі, і, по суті, йому доводиться вчитися заново.
• Досвідчені перекладачі, які працюють уже понад 15 років і набули практичний досвід власне перекладу, але при цьому не знають про інструменти, розроблені для них упродовж останніх 20 років.

Як і багато клієнтів, найчастіше такі перекладачі не бачать різниці між автоматичним і автоматизованим перекладом і тому вороже ставляться до того, щоб у їхню роботу втручалася машина, або обмежуються використанням Word. Багато перекладачів узагалі не готові вивчати нові технології й продовжують працювати дідівськими методами. Умовно аргументи можна розділити на дві категорії:

• Навіщо мені ваш Традос? Я перекладаю головою! Але ж це не взаємовиключні речі — вони, навпаки, доповнюють одна одну. CAT-програма дає змогу не «витрачати» інтелект на одноманітну роботу, яку можна доручити комп’ютеру.
• Як все це складно! Я у Ворді швидше перекладу. З незвички нові програми дійсно можуть здатися складними. Але прогрес не стоїть на місці, і потрібно йти з ним у ногу, інакше вас затопчуть інші. Подібно до того, як сільське господарство перейшло від мотик до комбайнів, перекладачі перейшли від друкарських машинок до комп’ютерів і технологій перекладацької пам’яті.

З кожним новим днем дедалі більше замовників дізнаються про сучасні технології перекладу і самі вимагають від бюро використовувати їх, аби знизити витрати й оптимізувати робочі процеси. Тому бюро неминуче вимагатимуть використання цих програм від перекладачів. Тож вирішуйте, чи хочете ви, щоб вас спіткала доля динозаврів…

Звичайно, CAT-програми застосовуються не завжди. Наприклад, для перекладу художніх творів вони майже незастосовні, оскільки повторів у них майже не буває, кожне речення унікальне. Утім, коли того самого персонажа в різних частинах книги звуть то Майкл, то Мікаель, то Мішель, мимоволі ловиш себе на думці, що перекладачі не обмінювалися один з одним пам’яттю перекладів…

У підсумку…

CAT-програми із колись секретної зброї обраних перетворилися на масове явище, і незабаром про них не знатимуть хіба що люди, дуже далекі від перекладацької діяльності. Тому:

• Замовникам перекладацьких послуг рекомендуємо хоча б поверхово розібратися в принципах роботи CAT-технологій. Це дасть змогу краще вибудовувати ціноутворення, а в деяких випадках — домогтися вигідніших фінансових умов.
• Перекладачам, які не мають наміру змінювати свою професію, неминуче доведеться освоїти технології пам’яті перекладу: рано чи пізно настане час, коли цього вимагатимуть усі бюро й навіть багато клієнтів.