А ви думали, що це англіцизм?

В англійській мові є дивовижний термін face control. Дивовижний він тим, що прийшов в англійську з російської. Це один із прикладів так званого зворотного запозичення. Термін народився в країнах колишнього Радянського Союзу у «веселі дев’яності» — тобто в російській і приблизно тоді й в українській мові.

У ті часи разом із появою перших серйозних грошей у наших людей, як гриби після дощу, почали з’являтись елітні нічні клуби. На вході до кожного такого клубу стояли швейцари-викидайли, зазвичай у малинових піджаках, пропускаючи всередину тільки тих, чий статус відповідав елітності клубу. Вони й здійснювали те, що стало називатися фейсконтролем.

Усе іноземне було тоді дорогим і викликало повагу, тож термін замаскувався під англійський — ніби натякаючи, що «контроль облич» — модне західне явище, там усі так роблять, а отже, потрібно й нам, ми ж елітні. Цікаво, що іноземців таке сортування зазвичай, навпаки, ображає.

В англійську мову слово «фейсконтроль» імпортувалося пізніше. Причому спочатку його навіть транскрибували — feis kontrol, це ж запозичення. Англомовні не відразу усвідомили, що це їхні рідні англійські слова, які перекочували в слов’янські мови й там трансформувалися. Якщо ви скажете їх англомовній людині, вона може й не здогадатися, про що ви. Цей термін є не в кожному англійському словнику.

Як і не в кожному українському. Українці пишуть його по-різному, однак варіант фейс-контроль трапляється частіше, ніж фейсконтроль.

До речі, користувачі платформи Словотвір, «майданчика для перекладів запозичених слів», пропонують інші, щирі українські терміни на позначення цього явища:

• лицезвір
• лицепуск
• ликогляд
• пикопас
• мармизогляд

Можна користуватись одним із них, але їх в офіційних словниках теж немає.