Про родовий відмінок однини іменників II відміни

Будь-який лінгвіст, який працює з українською мовою, має привчити себе: побачив незнайомий іменник чоловічого роду в родовому відмінку однини — тікай відкривай словник.

Приклад: «Новий український правопис» (§ 82) каже, що коли йдеться про дерево, то в родовому відмінку (кого? чого?) потрібне закінчення -а/-я: дуба, каштана, евкаліпта, ясеня. А якщо трав’яниста рослина — -у/-ю: гороху, очерету, щавлю, ячменю.

Тобто, щоб написати грамотно, чомусь треба розрізняти дерева й кущі, хто б міг подумати. Правило дивне, але, як кажуть, йой, най буде.

І от зустрічаємо інжир. Він же — фігове дерево. Дерево! Отже, кого? чого? — інжира? Ні: інжиру.

Потім зустрічаємо буряк. Аж ніяк не дерево. Отже, кого? чого? — буряку? Ні: буряка. Щоправда, буває й буряку, але коли йдеться про коренеплоди. Ще й їх треба відрізняти.

Про страшний родовий відмінок цілі посібники складають (це посилання варто зберегти). А Microsoft у своєму українському стайлгайді так і пише: «Genitive case for nouns of the II declension can be very treacherous».

До речі, як правильно — стайлгайду чи стайлгайда? 🙂

Небезпечна в нас професія.

Цей допис у нашому телеграм-каналі.