Голосних і приголосних букв не існує!

Навіть лінгвісти можуть припускатися помилок, намагаючись дотримуватися правил милозвучності

Навіть досвідчені лінгвісти, виконуючи правила милозвучності, іноді помилково замінюють прийменник У на В або навпаки. Наприклад, є ось таке речення:

У якому випадку потрібно заміняти «у» на «в», ми зараз з’ясуємо.

§ 23 «Нового українського правопису» вимагає ставити прийменник В «...на початку речення перед буквою, що позначає голосний». У наведеному реченні прийменник У розташований на початку речення перед словом, яке починається з Я. І щоб уникнути небажаного збігу голосних, необачливі лінгвісти заміняють прийменник У на В. Виходить так:

В якому випадку потрібно заміняти «у» на «в», ми зараз з’ясуємо.

І це помилка!

Річ у тім, що Я — не голосна, і навіть не приголосна. Я — це буква, графічне позначення. Це картинка. А голосний і приголосний — це характеристика не букв, а звуків. Знайдіть означення цих термінів у тлумачному словнику — там узагалі немає слова «буква».

Слово якому вимовляється [йак’ому]. У ньому п’ять букв, але шість звуків. Буква Я тут позначає йотований звук ЙА. Оскільки складник Й — приголосний, перед ним має бути прийменник, позначений голосним звуком, — тобто У. Отже, правильним є вихідне написання:

У якому випадку потрібно заміняти «у» на «в», ми зараз з’ясуємо.

Зауважимо, що буква Я може позначати й не йотований звук, а натомість пом’якшувати попередній приголосний, — приміром, у словах дядько, рядок, квасоля. Ось де знадобився фонетичний розбір слова, який вивчають у школі.

Цей допис у нашому телеграм-каналі.