Про шрифти в локалізації

Бувають випадки, коли під час перекладу виникають проблеми зі шрифтами

Під час роботи з текстом шрифти — це зазвичай останнє, про що думає перекладач. Який шрифт у вихідному тексті, такий за замовчуванням використовується й у перекладі. Найнеприємніше, з чим він зіштовхується, — невдалий добір кольорів: наприклад, білі літери на жовтому фоні.

Однак проблеми зі шрифтами інколи виникають:

• Під час перекладу українською може з’ясуватися, що якийсь шрифт не кирилізований, особливо якщо він рідкісний. Дійсно, не в кожному шрифті є кирилиця. Для таких шрифтів доводиться шукати схожі шрифти-замінники, які мають кирилицю. Це непростий процес: інколи не так уже й легко їх знайти, не всі вони безплатні тощо.
• Специфічна проблема в разі перекладу з ієрогліфічних мов: кожен ієрогліф займає два байти, а кожен кириличний символ — один. Через це іноді виникають технічні дива під час підрахунку кількості символів.
• Специфіка кириличних літер: у мовах на основі латиниці, насамперед в англійській, багато вузьких букв (I, J, L, T) і мало широких (M і W). В українській навпаки: багато широких (Ш, Щ, Ю, М, Ж) і мало вузьких. Крім того, український текст зазвичай на 20–30 % довший за аналогічний англійський. І якщо автор вихідного тексту не врахував цей факт і не передбачив достатньо місця для перекладу, перед перекладачем постає непросте завдання: втиснути переклад у відведене місце, не спотворюючи зміст. Інколи з ним виходить впоратися завдяки добору шрифту з вужчими символами.

Особливо важливе значення шрифти мають в ігровій локалізації: гру зі вдало дібраними шрифтами купуватимуть із більшою ймовірністю, ніж із потворними.